Примірний етичний кодекс юридичної клініки був прийнятий Асоціацією юридичних клінік України 25.08.2005.
Цей кодекс має за мету врегулювати етичні засади організаційної діяльності студентів, викладачів, фахівців-практиків у процесу виконання завдань юридичної клініки.
Розділ 1. Загальні положення
Діяльність юридичної клініки базується на таких принципах:
- Законності (у своїй діяльності учасники юридичних клінік повинні діяти у повній відповідності до чинного законодавства);
- Гуманізму (діяльність учасників юридичних клінік повинна будуватися на засадах поваги, доброзичливості, розуміння до проблем клієнта та взаєморозуміння);
- Незалежності (виконуючи доручення клієнта консультанти та інші співробітники юридичної клініки повинні керуватися лише законом, вказівками керівника та кураторів юридичної клініки, а також власним уявленя про оптимальний варіант вирішення справи);
- Конфіденційності (інформація, отримана консультантом від клієнта, а також про клієнта або інших осіб у процесу надання консультацій, може бути використана лише у навчальних цілях);
- Пріорітету інтересів клієнта ( у своїй діяльності учасники юридичної клініки повинні виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами інших осіб);
- Повного інформування клієнтів про правила роботи юридичної клініки (учасники юр.клініки при прийнятті доручення від клієнта повинні повною мірою та у доступній для розуміння клієнтом формі проінформувати його про правила роботи юридичної клініки, клієнт повинен мати можливість ознайомитися з такими правилами самостійно);
- Компетентності та професіоналізму (консультант та інші співробітники юр.клініки зобов'язані надавати правову допомогу компетентно і добросовісно, зі знанням відповідних норм права та урахуванням усіх обставин);
- Неприпустимі представництва клієнта з суперечливими інтересами ( не допускається ведення клінікою справ клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими або з високою вірогідністю можуть стати такими, а також справ у яких опонентом клієнта є ВНЗ чи факультет, при якому функціонує клініка, або громадська організація - засновник юр.клініки);
- Безоплатності (за надання правової допомоги учасники юр.клініки не вправі отримувати матеріальної вигоди);
- Чесності та порядності (консультант та інші співробітники юр. клініки повинні у своїй діяльності та у приватному житті бути чесними і порядними. Не допускається використання обставин справи та (або) інформації отриманої від клієнта в зв'язку із виконанням доручення у власних інтересах чи інтересах інших осіб, крім клієнта).
Розділ 2. Взаємовідносини учасників юридичної клініки з клієнтами
Учасники юридичної клініки вправі:
1. Клопотати про виплату коштів, необхідних для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (доїзд до місця слухання справи, відправка кореспонденції, тощо);
2. Всупереч вимог клієнта відмовитися посилатися на фактичні обставини справи і подавати докази, стосовно яких у них є обгрунтовані сумніви щодо правдивості;
3. Відмовитися від прийнятого доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполяє є протиправними.
4. Відмовитися в наданні правової допомоги, якщо:
- клієнт спроможний звернутися за наданням платної правової допомоги;
- у клієнта уже є представник;
- учасники юридичної клініки не спроможні виробити обгрунтовні правовоу позицію з вирішення проблеми клієнта;
- клієнт не виконує взятих зобов'язань згідно з угодою про надання правової допомоги або груби чи нетактовно поводить себе з учасникиами юр.клініки;
- клієнт перебуває в стані алкогольного чи накротичного сп'яніння, або має хворобу, що ставить під загрозу здоров'я учасників юридичної клініки.
Учасники юридичної клініки зобов'язані:
1) як у своїй діяльності, так і в особистому житті, забезпечувати високий рівень культури поведінки, поводити себе гідно, стримано, тактовно, зберігати самоконтроль і витримку, при здійсненні своєї діяльності мати пристойний зовнішній вигляд;
2) бути чесним і порядним, не вдаватися до омани, погроз, шантажування,підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб для досягнення своїх цілей;
3) поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими вони спілкуються;
4) захищати інтереси клієнта сміливо і чесно;
5) роз’ясняти клієнту, що правова допомога надається силами студентів під керівництвом викладачів юридичного факультету та/чи фахівців-практиків.
5) надавати правову допомогу компетентно і добросовісно. Постійно працювати над вдосконаленням своїх знань і професійної майстерності, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві;
6) не допускати у своїй діяльності компромісів, що применшували б їх незалежність, з метою догодити клієнту, суду, іншим державним органам, третім особам, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта, перешкоджають належному наданню йому правової допомоги та суперечать вимогам цього Кодексу;
7) не розголошувати суті звернень громадян, а також прийнятого за результатами розгляду звернення рішення, за винятком випадків добровільної згоди клієнта на використання матеріалів справи без зазначення даних про його особу у навчальних цілях;
8) не залишати без реагування порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до його клієнта, його самого або клініки в цілому, повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством;
9) з розумною регулярністю інформувати клієнта про хід виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи;
10) при виникненні непорозумінь чи конфліктних ситуацій з клієнтом вернутись до керівника з обґрунтованою відмовою від ведення справи.
11) відмовити у надані правової допомоги за наявності для того підстав.
Учасники ЮК не вправі:
1) давати клієнту поради, які сприяють вчиненню ним або іншими особами правопорушень;
2) будь-яким чином вводити клієнта в оману: відносно реального стану справ, складності справи, часу, який необхідний для вирішення справи, всіх можливих результатів вирішення справи і потенційних витрат клієнта, а також інших обставини, незнання яких може потягти негативні наслідки для клієнта;
3) представляти одночасно двох або більше клієнтів, інтереси котрих є взаємно суперечливими, або з високим ступенем вірогідності можуть стати суперечливими;
4) прийняти доручення, якщо через обсяг зайнятості вони не зможуть забезпечити розумно необхідну сумлінність його виконання, досконалість, ретельність підготовки та оперативність;
5) давати клієнту запевнення і гарантії стосовно реального результату виконання доручення, прямо або опосередковано сприяти формуванню у нього необґрунтованих надій, а також уявлення, що консультант може вплинути на результат іншими засобами, окрім сумлінного виконання своїх обов'язків. 
Розділ 3. Взаємовідносини між учасниками юридичної клініки
Стаття 6. Взаємовідносини між учасниками юридичної клініки базуються на основі поваги, довіри, співпраці та взаємодопомоги.
Стаття 7. Учасник юридичної клініки (студент) не вправі надавати клієнту консультацію, складений ним правовий документ, здійснювати його представництво
без попереднього погодження з викладачем.
Стаття 8. Учасник юридичної клініки не повинен обговорювати з іншими учасниками обставини, що стосуються особистого життя клієнтів, їх матеріального стану, походження, національної належності та інших обставин, які не мають відношення до суті доручення.
Стаття 9. Учасник юридичної клініки (студент) не може вдаватись до критики рівня знань і кваліфікацій іншого учасника юридичної клініки.

Дотримання учасниками юридичної клініки вимог цього Кодексу повинно
сприяти гідному, компетентному, ефективному виконанню ними своїх обов’язків,
підвищенню престижу юридичної клініки та їх професіоналізму

Завдання 1
Український та американський громадський діяч Максим Поляков виокремлює п’ять етапів розвитку юридичної клінічної освіти: 
1) виникнення ідеї юридичної клінічної освіти, перші спроби створення юридичних клінік (середина 19 – початок 20 ст.); 
2) активне обговорення у науковій літературі ідеї започаткування юридичних клінік, перші спроби відкриття юридичних клінік (перша третина 20 ст.); 
3) призупинення розвитку юридичної клінічної освіти (перша третина 20 – 50-ті рр. 20 ст.); 
4) тенденції відродження юридичної клінічної освіти, відкриття юридичних клінік при вищих навчальних закладах (50-ті рр. 20 – кінець 20 ст.);
 5) включення юридичної клінічної освіти до державних освітніх стандартів деяких країн, відкриття юридичних клінік у світі, проведення міжнародних конференцій і форумів з метою розвитку юридичної клінічної освіти (останнє десятиліття 20 ст. – теперішній час).

Андрій Галай вважає що існує така  класифікація юридичних клінік за організаційно-правовою формою, за напрямками діяльності та за їх місцем у наданні безоплатної правової допомоги. За організаційно-правовою формою цей дослідник виокремлює такі юридичні клініки: 
1) структурний підрозділ вищого навчального закладу; 
2) громадський підрозділ вищого навчального закладу; 
3) організація студентської ініціативи та самоврядування; 
4) форма співпраці недержавної правозахисної організації з вищим навчальним закладом; 
5) тимчасове утворення конкретного проекту; 6) інші форми
За напрямками діяльності він пропонує здійснювати поділ юридичних клінік на ті, що: 
1) надають правову допомогу; 
2) займаються правовою просвітою; 
3) відпрацьовують імітацію (моделювання) форм практичної роботи юриста за відсутності відвідувачів; 
4) мають змішані форми; за методами роботи з відвідувачами – на юридичні клініки, що безпосередньо: 
•	працюють з відвідувачами; 
•	не працюють з відвідувачами; 
за способом (місцем) організації надання правової допомоги – на юридичні клініки: 
1) ¬виїзні (займаються лекторіями, правовою освітою через друковану продукцію, працюють за програмою «Street law»);
 2) невиїзні або стаціонарні (юридичні клініки, які мають окреме приміщення, де й надають безоплатну правову допомогу)
Порядок створення та правовий статус юридичної клініки
Юридична клініка є унікальним навчально-практичним центром (лабораторією) у складі викладачів і студентів старших курсів, який створюється та функціонує на базі вищого навчального закладу з метою підготовки висококваліфікованих юристів із знаннями не тільки правової теорії, але й практики . В юридичній клініці студенти отримують певні практичні навички юридичної діяльності, а також уявлення про потреби простих громадян; дізнаються, як можна захистити та відновити їхні права, свободи та законні інтереси, спираючись на право та закон. У Типовому положенні про юридичну клініку вищого навчального закладу України, поняття «юридична клініка» розглядається як структурний підрозділ вищого навчального закладу, що створюється як база для практичного навчання та проведення навчальної практики студентів старших курсів . Отже, юридичну клініку можна розглядати як інтегровану в навчальний процес вищих навчальних закладів юридичного профілю структуру, метою функціонування якої є набуття студентами старших курсів практичних навичок шляхом надання ними безоплатних юридичних консультацій малозабезпеченим громадянам. Стандартами юридичних клінік України передбачалося розуміти юридичну клініку як формування, створюване для правозахисної діяльності та правової просвіти, яке функціонує на базі вищого навчального закладу (III–IV рівнів акредитації, що здійснює підготовку фахівців за напрямом «Право»), з ініціативи вищого навчального закладу (або громадської організації у співпраці з навчальним закладам), до складу якого входять студенти, викладачі та фахівці-практики.
 Згідно з положеннями статті 5 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», державна політика у сфері надання безоплатної правової допомоги ґрунтується на принципах верховенства права, законності, доступності безоплатної правової допомоги, забезпечення якості безоплатної правової допомоги, гарантування державного фінансування. Зокрема, принцип верховенства права означає, що надання безоплатної правової допомоги є обов’язком держави незалежно від закріплення механізмів його реалізації в законах чи інших нормативно-правових актах України. Законність у сфері надання безоплатної правової допомоги означає, що її надання в Україні є можливим виключно на засадах, передбачених Конституцією України, законами та міжнародними договорами України. Доступність безоплатної правової допомоги означає гарантування державою доступу до безоплатної первинної і вторинної правової допомоги кожній особі, яка має на неї право відповідно до Конституції України та норм законів

Завдання 2

Чим більше суспільство потребує правничої допомоги через недостатню якість державних або адвокатських правничих послуг у певній сфері правових відносин, тим більше у корпоративній культурі представників правничого клінічного руху набуває поширення потреба надавати широке коло послуг, тобто діяти як юридична клініка загальної практики. 
Функціонування юридичних клінік як структурниї подрозділів юридичних факультетів закладів освіти дозволяє студентам-практикам здобувати практичні навичики та формувати себе як майбутнього фахівця з галузі права. Також функціонування юридичних клінік допомгає різним соціальним прошаркам з вирішенням їх проблем у правової площині. Отже функціонування юридичних клінік є необхідною складовою для розвитку правової культури серед громадян, допомозі соціальним прошаркам, та у формуванні правової та соціальної держави.